Парубій: за ці роки ми підняли економіку і збудували більше доріг, ніж за весь інший період незалежності
Дбати про добробут громадян — це прямий обов’язок влади. Ми за роки війни побудували більше доріг, ніж за весь інший період незалежності, досягли нехай і не надто стрімкого, але відчутного економічного зростання.
Наголошу, в умовах агресії надпотужного ворога. Для нас принципово важливо було показати, що ми успішна європейська держава. Під час війни це дуже істотно. А от усвідомлення громадянами того, що в країні триває війна, — це питання не добробуту, а інформаційних впливів.
Відбувається підміна понять, коли на перший план виходить, наприклад, питання не нашої обороноздатності, а якісь інші питання. Це мені нагадує події сторічної давності — Визвольні змагання.
Попервах Україна мала неабиякі успіхи: Болбочан утримував східний фронт, контролював Крим, було підписано договір про входження Кубані до нашої держави на правах автономії, Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналася з УНР. Що робить у відповідь Росія? Змінює інформаційний порядок денний.
Мовляв, Українська держава — це неважливо, глитаї-поміщики знущаються із селян, то не з Росією слід воювати, а проти «буржуїв». Соціалісти в українському уряді цьому підіграли: воювати з більшовиками не треба, краще вести класову боротьбу. Так і була знищена парадигма успішної України тоді.
Що відбувається зараз? Нам кажуть: «Ну є там якась війна, але не це ж головне, а те, щоб до влади прийшли нові обличчя, бо старі себе остаточно скомпрометували». А хто такі старі політики? Цим визначенням ставлять в один ряд і Рабіновича, і Медведчука, і Джемілєва, і Шухевича одночасно. Що між ними спільного?
«Молодий регіонал» Дмитро Разумков, адвокат Коломойського Андрій Богдан — це нові обличчя. А дисиденти, ветерани боротьби за Україну, добровольці, учасники АТО й волонтери, що є в нинішньому скликанні Ради, старі?! І головний конфлікт у нас, виявляється, якщо послухати деякі телеканали, не з Росією, а всередині країни, між поколіннями політиків.
Ми непомітно підійшли до того моменту, коли проросійська сила Медведчука має понад 10% підтримки, а найпопулярніша політсила індиферентна до них, ба більше, має першим номером колишнього регіонала. Якщо між ними виникне співпраця, хай навіть ситуативна, ми опинимося перед прямою загрозою тотального реваншу.
