Опалюють квартири дровами й не знають, куди зливається каналізація – репортаж із незаконного ЖК
«Ось тут нам усім продавали квартири, — показує жінка на двері під великою червоною вивіскою „Відділ продажу квартир“, від якої відпало кілька літер. — Вони втекли звідси в травні 2019 року, коли в нас вимкнули світло й ми дізналися, що наш житловий комплекс не законний».
Сірий 20-поверховий будинок із помаранчевими та зеленими елементами на вулиці Ракетній майже нічого не вирізняє з-поміж інших новобудов. Біля вікон висять кондиціонери, на першому поверсі «Продукти» й «Аптека», щоправда остання зачинена. Стоянка перед будинком майже повністю заповнена автомобілями. Єдине, що відразу впадає у вічі, — труба на даху багатоповерхівки, з якої виходить темно-сірий дим.
«Без цієї труби ми б тут усі замерзли та померли. Жити тут було б нестерпно, — каже Наталія Малишева, яка мешкає в будинку з 2018 року. — Ми тут опалюємо дровами».
Наталія купила однокімнатну квартиру в третій секції ЖК «Олімпійське містечко» («Деміївський квартал») у 2015 році, коли змушена була виїхати з Криму. На той момент першу секцію комплексу вже ввели в експлуатацію та заселили, друга ж повністю закінчена. Усі дозвільні документи в забудовника були. Лише в середині 2016 року за рішенням суду Державна архітектурно-будівельна інспекція відкликала дозвіл на введення будинку в експлуатацію. На запитання чому, Наталія каже: «Ми цього не знаємо. Ніде не написано про причини. Ми взагалі дізналися, що в нас такі проблеми тільки в травні 2019 року, коли нам вимкнули електрику».
Забудовником житлового комплексу «Деміївський квартал» на вулиці Ракетній, 24 була компанія «Техенерго», підрядником ТОВ «СБ ЛТД», а згодом ТОВ «Укрміськбудхолдинг», який мав добудувати ЖК. Зараз його відносять до списку 40 об’єктів, які самовільно зводила група компаній «Укогруп» Анатолія Войцеховського.
З 2005 року «Укогруп» самовільно збудувала 40 об’єктів без дозвільних документів, серед них — житлові, офісні й торгово-розважальні центри. Житлові комплекси, що будуються самовільно, не можуть бути введені в експлуатацію, а отже, їх не можуть підключити до комунікацій (опалення, світла, води). Люди, які купили квартири в таких будинках, не мають прав власності на них, не можуть зареєструвати в них місце проживання чи продати, часто не мають комунікацій, необхідних для нормального життя.
До того, як ЖК «Деміївський квартал» арештували, а будівництво заморозили 2019 року, забудовник устиг звести три секції в «Панорамному містечку», три секції в «Олімпійському містечку» й почати будівництво четвертої та п’ятої секцій, у яких інвесторам продавали квартири.
Завершені секції будинку не введені в експлуатацію, а отже, будинок не підключено до міських комунікацій. Електроенергію тут закуповують в Інженерному центрі імені Патона, що неподалік від комплексу. Через перевантаження мережі вечорами світло вимикають. Будинки опалюють котлом на дровах, хоча це заборонено. Мешканці платять за комунальні за підвищеним промисловим тарифом і не мають права власності на свої квартири. Інвестори недобудованих секцій залишилися ні з чим.
Зараз Наталія бореться за те, аби незакінчені будинки ЖК добудували, а вже готові й заселені, ввели в експлуатацію та підключили до комунікацій.
«Ось тут у нас люди просто залишилися в повітрі»
«Ходімо, я вам усе покажу й розкажу», — Наталія запрошує нас пройти у внутрішній двір будинку та відчиняє ворота електронним ключем. Спускаємося сходами вниз.
Наталія показує нам закінчені та заселені три секції будинку. Зараз тут мешкає приблизно 3 тисячі жителів. Поруч із третьою секцією недобудована четверта. Зведено 12 поверхів, поруч стоїть підйомний кран. Ліворуч встановлені палі п’ятої секції.
Посередині двору — стоянка для автомобілів. Об 11 ранку в будній день вона майже повністю заповнена машинами жителів. Частина заасфальтована, в іншій частині — болото й залишки снігу.
«Ось це все ми робили з сусідами за свої гроші. Я сама тут траву сіяла, — показує Наталія на тротуар із коричневою бруківкою та невеликим газоном біля під’їзду своєї третьої секції. — Ніякої прибудинкової території тут не було. Просто стояла плита, на якій раніше був встановлений будівельний кран».
На запитання про те, як удалося домовитися з жителями про облаштування території своїм коштом, Наталія відповідає, що все на добровільних основах: хто хоче, здає гроші, а того, хто не хоче, не змушують. «Усі ж розуміють, що це для себе. Окрім нас самих, цього ніхто не зробить».
«А сюди вже не вистачило грошей. Нам нарахували мільйон гривень майже за асфальтування», — показує Наталія на незаасфальтовану частину двору.
Оскільки будинок не введений в експлуатацію, ця територія не перебуває на балансі міста, тому комунальні служби не можуть її заасфальтувати.
«Коли засипає снігом, ми самі замовляємо трактор для розчищення. Андрій Петрович із ЖЕКу цим займається», — додає Наталія та проводить нас за паркан до недобудованих секцій будинку.
«Ось тут у нас люди просто залишилися в повітрі», — показує вона.
На землі складені дрова для опалення будівлі.
«Наскільки я розумію, забудовник із самого початку зробив таку схему. Побудував першу секцію, запустив людей, котельня була в другій секції. Побудували другу, перенесли котельню в третю секцію», — пояснює Наталія.
Труба, з якої виходить дим від опалення, прикріплена до бічної стіни будинку. За словами Наталії, ця труба нова, жителі купили за власні гроші після того, як попередня за 2 роки прогоріла всередині.
«Весь двір і машини були всипані якимись жовтими часточками, — пригадує Наталія. — Ми написали колективне звернення в МНС. Вони приїхали й кажуть: „Кого б тут оштрафувати на 200 тисяч гривень? Треба все це закрити“. А як закрити? А як ми взагалі тут жити будемо? Найцікавіше, що під час будівництва вони зобов’язані щороку приїжджати та перевіряти, чи все відповідає нормам пожежної безпеки. У їхніх звітах написано, що вони тут були. Питання, як вони таке пропустили?»
Неподалік від житлового комплексу стоїть законсервована газова котельня. За словами Наталії, вона могла б обігріти не лише їхній будинок, а й навколишні. Проте користуватися нею не можуть, бо не зрозуміло, на чиєму балансі вона перебуває. Тому жителям доводиться обігріватися незаконним способом.
«Бачите ось ці бетонні плити? — показує Наталія на огородження, що перекриває шлях до будівельного майданчика четвертої секції. — Це я перегородила разом із Київблагоустроєм. У нас тут була спроба рейдерського захоплення, хтось намагався вивезти кран із будівництва. За законом усе, що перебуває на будмайданчику під арештом, належить цьому будмайданчику. Такий кран коштує 200 тисяч доларів. Якщо його заберуть, не зрозуміло, як тоді добудовувати ці будинки».
«Вечорами, коли світло вимикають, сусіди один до одного ходять у гості»
Наталія запрошує нас піднятися на її поверх, щоб звідти ще раз оглянути територію, де стоять недобудови. Заходимо в під’їзд. Ліворуч від входу — великий кулер із водою. Жінка пояснює, що водопостачання тут зі свердловини. Лабораторний аналіз показав, що на цій воді не можна готувати їжу, тому жителі замовляють її, а потім кожен набирає собі додому.
Забудовник зробив комунікації за тимчасовою схемою, а саме поставив свердловину. У другій секції встановлені накопичувачі, у які набирається вода й подається насосом уранці та ввечері. Якщо насос ламається, вода вимикається. За словами Наталії, таке буває в середньому щороку.
«Тоді Андрій Петрович із ЖЕКу швиденько біжить і купує новий насос і все лагодить, — пояснює Наталія. — До речі, ми не знаємо, куди зливається наша каналізація. Ми подавали офіційні запити в усі департаменти КМДА, що пов’язані з водопостачанням. У відповіді сказано, що вони не знають, куди зливається вода з наших будинків».
Ліфт у під’їзді працює лише один. Місце для другого передбачене, але забудовник його не встановив.
«Увечері тут взагалі збирається черга. Коли спускалася до вас, довелося йти пішки, бо зараз активно йдуть ремонти, будівельники постійно щось возять», — розповідає Наталія.
Заходимо до ліфта та помічаємо оголошення про віялові відключення електроенергії через перевантаження мережі.
«Хто не доутеплився, у морози почали вмикати обігрівачі, теплу підлогу — почалася перенапруга. Тепер вечорами, коли світло вимикають, сусіди один до одного ходять у гості», — пояснює Наталія.
«Ось наш поверх, тут у нас все красиво. Це ми самі організували, на інших поверхах не так, — розповідає Наталія й демонструє, як працює система ввімкнення світла за допомогою датчиків руху, яку встановили для економії електроенергії. — Я об’єднала сусідів, ми скинулись і все це зробили».
Коридор добре освітлений, біля виходу з ліфта — два вазони. «Квіти — це моє хазяйство. Коли я тільки заселилася сюди, тут було все жахливо: висіла тільки одна „лампочка Ілліча“ й нічого більше. Тільки завдяки тому, що в мене нормальні сусіди й ця біда нас об’єднала, ми скинулися і все тут гарно облаштували. А оскільки я дизайнерка інтер’єрів, вийшло купити матеріали за дешевшими цінами».
Місце, де мав бути другий ліфт, закрили й утеплили, щоб на поверсі не було протягів. Мешканці під’їзду зробили це минулої зими, щоб зменшити тепловтрати.
Проходимо коридором до загального балкона, звідки видно двір комплексу, недобудовані будинки й територію, на якій за генпланом ЖК мали розмістити ще 3 секції.
«Уявляєте, який там буде краєвид. Зараз усе похмуре, а от навесні й улітку тут просто все зелене. Неймовірно красиво!» — розповідає Наталія.
«Коли я купувала цю квартиру, не жила в Україні, працювала за кордоном, постійно їздила туди-сюди, тому вибирала місце, звідки недалеко до аеропорту», — додає вона. Наталія показує на останній поверх у другій секції, що виглядає як надбудова. За її словами, на тому місці мав бути тенісний корт.
«Коли мені все це діло продавали, казали, що на даху буде тенісний корт і 16 поверхів. Коли приїхала сюди отримувати ключі у 2018 році, побачила, що поверхів 20 і тенісного корту немає. Він навіть був повністю готовий, потім у нас змінився забудовник (як ми потім з’ясували, це сталося 2016 року) і він вирішив добудувати ще декілька поверхів».
«Платимо майже 3000 гривень за комунальні»
«Тільки попереджаю: у мене ще не закінчений ремонт», — Наталія відчиняє двері до своєї квартири. Відразу потрапляємо в невелику кімнату з круглим столом і трьома стільчиками, диваном та телевізором. Ліворуч від входу — гардеробна, далі — спальня з двоспальним ліжком. Наталія проводить нам швидку екскурсію своєю квартирою на 34 м². Пояснює, що кухню ще не поставили, і показує, де мало розміститися робоче місце.
У квартирі не холодно, батареї теплі на дотик. Минулої зими Наталія утеплила вікна, каже, до цього у квартирі було прохолодно.
«Не знаю, вкладати мені сюди далі гроші чи ні. У 2018 році, коли мені дали ключі, почала ремонт, потім виявилося, що немає електроенергії. Я все одразу зупинила, бо розуміла, що без електрики будинок не виживе. І все, що сюди вклала, нікому не треба буде», — додає Наталія.
У травні 2019 року люди в ЖК «Деміївський квартал» залишилися без світла. На електриці в будинку працювало все: плити, бойлери та навіть водопостачання, адже вода зі свердловини накачувалася за допомогою насоса. Коли жителі прийшли до відділу продажів, аби забудовник вирішив проблему, їм відповіли, що грошей немає. Наталія пригадує, що тоді мешканці викликали поліцію й Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Виявилося, що за рішенням суду відділ продажів мав бути закритий, будівництво було заарештоване, а забудовник не мав права продавати квартири, але продовжував це робити.
«Ми так зрозуміли, що ще 2017 року їм заборонили продавати квартири й будувати», — розповідає Наталія.
Вирішити проблему з електроенергією в будинку допоміг Інженерний центр імені Патона, що знаходиться поруч із будинком. Зараз ЖЕК, що обслуговує комплекс, закуповує там електроенергію наперед, тож мешканці платять не в кінці місяця, а на початку. Платити доводиться за промисловим тарифом.
За комунальні послуги в листопаді Наталія заплатила майже 3000 гривень.
«Нам кажуть, що навесні знову вимкнуть електроенергію. У нас підписаний договір із Патоном до квітня. Що далі, не відомо, — каже Наталія. — Іноді виникає велике бажання все продати й поїхати з країни. Кажу, як є».
Але права власності на свої квартири жителі комплексу не мають. Оскільки будинок не введений в експлуатацію та не має адреси, зареєструвати місце проживання тут також неможливо.
«Зате в нас чудовий краєвид. Я живу на 8 поверсі, можете собі уявити, який пейзаж на 20-му?» — додає Наталія.
«У КМДА кажуть, що не знають, як організувати добудування»
З того часу, як стало зрозуміло, що забудовник не закінчить будівництво комплексу, а зведені будинки не введуть в експлуатацію, Наталія разом з іншими жителями зверталися по допомогу до різних департаментів КМДА, міського голови та його заступників, депутатів і міністрів.
«Розумієте, я вже вимушена стати юристом. Ніколи не думала, що буду розбиратися в законах», — Наталія дістає оберемок папок із документами та копіями. Тут і звернення до КМДА, Кличка, депутатів, міністрів, і колективні скарги, і рішення суду.
Інвестори вимагали в КМДА завершити будівництво як в органа, що відповідав за дотримання договірних зобов’язань забудовниками («СБ ЛТД» і ТОВ «Укрміськбудхолдинг»). Проте їм відповіли, що КМДА за законом не має вирішувати цю проблему.
«Нам казали, що ми дурні й самі винні, бо повелися на дешеві ціни. Але ми перевіряли всі документи, багато хто наймав юристів. Узагалі я купувала тут квартиру по 700 доларів за метр на етапі зведення паль. Хіба це дуже дешево за мірками 2015 року?»
Зрештою інвестори подали до суду, аби зобов’язати КМДА добудувати комплекс без додаткового залучення грошей інвесторів, і виграли його.
«Ми всі об’єдналися й тільки завдяки цьому виграли суд. Усі говорять, що це унікальне рішення, але воно не унікальне, воно просто законне, — пояснює Наталія. — Але це ще не все. У КМДА кажуть, що не знають, як організувати добудування. Та коли було засідання суду, на якому їм мали роз’яснити, як виконувати судове рішення, ніхто з представників КМДА так і не прийшов».
За словами Наталії, у КМДА жителям будинку радять створити кооператив, аби вирішити проблему введення в експлуатацію.
«Але це так не працює. Ми підписували договір із забудовником про купівлю-продаж. Створення кооперативу буде порушенням юридичних відносин. До того ж у забудовника борги за оренду землі 11 мільйонів гривень. Якщо ми створимо кооператив, автоматично отримаємо й ці борги (а може, ще й інші, про які не знаємо). І тоді всі підключення комунікацій і борги забудовника повинні будемо оплачувати з власної кишені», — додає Наталія.
Жителі й інвестори будинку бачать вирішення проблеми інакше: «Ми не збитковий об’єкт. У нас є шматок землі, на якому можна будувати та продавати тут нерухомість. Це окупить усі комунікації, які тут треба підключити, і на цьому ще й заробити можна. Це може зробити новий забудовник, якого оберуть на конкурсній основі, або комунальне підприємство. Але, щоб це стало можливим, потрібне внутрішнє розпорядження КМДА», — пояснює вона.
«Ми добилися правди. Є рішення суду, але міська влада не хоче його виконувати. Тепер нам кажуть, що для того, аби добудувати комплекс, потрібна політична воля. Але кого? До кого нам ще піти? Мені дуже цікаво, що таке політична воля й чому законного рішення суду недостатньо. А поки живу, як на пороховій бочці. Прокидаєшся щоранку й не розумієш, як жити далі».
