Вы здесь

Мандат як порятунок, або чому йде в Раду депутат Пашинський

Чинний народний депутат Сергій Пашинський знову хоче потрапити до Верховної Ради України. Та чи варто за нього голосувати на дострокових парламентських виборах? Давайте спробуємо розібратися, згадавши найважливіші віхи з його біографії.

Перезавантаження й очищення Верховної Ради – саме цього чекають українці від дострокових парламентських виборів. Втім, аналіз списків кандидатів у депутати зовсім не обіцяє жадане оновлення. Ось, наприклад, Житомирщина. Тут серед фаворитів перегонів – ціла група колишніх можновладців і чинних депутатів на чолі з екс-спікером Володимиром Литвином (округ №65) і «бурштиновим ділком» Бориславом Розенблатом (62). Втім, навіть ці відомі персонажі тьмяніють на фоні іншого претендента – депутат чотирьох сликань Сергія Пашинського. Ви може заперечити: мовляв, у нинішній кризовий час якраз такі досвідчені політики і мають залишатися у владі. Тим більше, що Пашинський має не лише багаторічний парламентський досвід – він також працював у банківській сфері, оборонці і був радником прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Але навіть поверхове знайомство з біографією кандидата в депутати викликає багато запитань. Зокрема, чим насправді займається Пашинській у Раді? Що ж – спробуємо розібратися. До вашої уваги – тільки відомі факти про кандидата з відкритих джерел.

Отже, Сергій Пашинський хоче прорватися в Раду через округ №64 (місто Коростень, Коростенський, Лугинський, Овруцький, Олевський райони). Він вже давно постійно проживає в Києві, але, як і багато інших столичних політиків, вирішив йти через глибинку, де є «підгодований» округ і менша конкуренція. До речі, раніше Пашинський обирався депутатом лише за списками – тричі від «Батьківщини», а останнього разу, у 2014-му, – від «Народного фронту». Але з політсилою Тимошенко він побив горшки, а рейтинги НФ вже давно скотилися майже до нульової позначки. Тому Пашинський, як і всі грошовиті «фронтовики», став мажоритарником. При цьому скромно зареєструвався як самовисуванець – щоби відкараскатися від негативного бренду «Народного фронту».

ПАШИНСЬКИЙ НЕ ЗНАЄ ПРО СВОЮ БЛАГОДІЙНІСТЬ

Вся передвиборча діяльність Пашинського крутиться навколо Благодійного фонду Пашинського, президентом якого є дружина Пашинського. Фонд засновано ще 2007 року, але бурхливо діяти він почав минулого літа, коли нардеп вирішив йти навибори в окрузі №64. У вересні-2018 у Facebook з’явилася сторінка фонду, з якої виборці почали дізнаватися про діяння кандидата – ось Пашинський чи його дружина привезли подарунки в школи і дитячі садочки, ось Пашинський спонсорував дискотеку для молоді й провів патріотичний конкурс, а ось Пашинський посадив дерево і привітав жінок з 8 березня…

Коли у квітні-2019 пішли розмови про дострокові вибори в Раду, фонд Пашинського взявся за старі перевірені методи – зокрема, «гречкосійство». Напередодні Великодня фонд роздавав громадянам віком від 65 років, які є виборцями на окрузі №64, подарункові набори. Перелік гостинців традиційний – гречка, макарони, олія, шпроти, тушкована яловичина, вафлі, пляшка «Кагору» і… газета про Пашинського. При цьому помічники нардепа божилися, що сам Пашинський до цієї роздачі не має стосунку – фонд лише роздавав подарунки від його імені. Отака цікава благодійність.

Звісно, можна було б не чіплятися прискіпливо до діяльності цього депутата, адже багато хто так заграє з виборцями. Але річ у тім, що для Пашинського ці вибори, в першу чергу, – як рятувальний круг. Йому необхідно отримати депутатську недоторканність, бо за ним тягнеться довгий шлейф корупційних справ, які запросто можуть трансформуватися в реальний тюремний термін. Про які справи мова? Коротко – про найгучніші.

ПЕРЕПЛУТАЛИ РІК І КРАЇНУ

Пам’ятаєте епічну заяву Петра Порошенка: «Хто крастиме у армії – руки відрубаю»? Ця фраза набула такої популярності, що стала мемом. Але жодних відрубаних рук – ба, навіть рук у кайданках – ми не побачили. Показовою виявилася «справа Свинарчуків-Гладковських», які разом з поплічниками, за даними розслідувань, нажили мільйонні статки на аферах в «Укроборонпромі». Ці оборудки отримала широкий розголос, бо розкрутили її напередодні президентських виборів, а фігурантами виявилися люди з оточення Порошенка. Але слідчі органи розслідували не менш кричущі випадки грабунку в українському оборонпромі, які, втім, не отримали належного розголосу. Тож нагадаємо про них.

У квітні-2018 журнал «Новое время» оприлюднив матеріали розслідування щодо закупівлі і ремонту бойових машин піхоти (БМП) для ЗСУ. Видання стверджує, що в 2016-2017 роках процвітала наступна корупційна схема:

— чеська компанія Excalibur Army продавала польській компанія Wtorplast списані БМП за ціною металобрухту – по 20-25 тисяч євро;

— Wtorplast розбирала БМП – відділяла башти від шасі – і окремо продавала ці елементи Житомирському бронетанковому заводу (ЖБЗ): 1 башта коштувала 66 тисяч доларів, а 1 шасі – 99 тисяч доларів;

— ЖБЗ знову збирав БМП і передавав Міноборони – вартість робіт заводу складала 40 тисяч доларів за машину.

Проста, але надзвичайно прибуткова схема заробітку для всіх її учасників, чи не так?! В накладі залишався лише український оборонний бюджет, який оплачував цей ганебний грабунок. Бо БМП вартістю 20-25 тисяч євро у підсумку обходилося в 205-210 тисяч доларів! А тепер рахуйте: тільки у 2017 році Міноборони закупило у ЖБЗ 200 БМП – тобто бюджет України втратив лише за цей період близько 41-42 мільйона доларів.

Хто ж освоїв втрачені державою кошти? «Кінцевим бенефіціаром цієї схеми є Сергій Пашинський», – розповів «Новому Времени» на умовах анонімності один із бізнесменів, причетних до поставок БМП. Сам Пашинський, який, до речі, є головою комітету ВР з питань національної безпеки і оборони, а в той час ще й значився головою наглядової ради ДК «Укроборонпром», свою участь в оборудках відкинув. А щоб журналісти більше не розслідували його діяльність, зробив радикальний крок у стилі буремних 1990-х. В редакцію журналу завітали представники депутата, які поставили вимогу: опублікувати «для мирного врегулювання проблеми» статтю-спростування за підписом Пашинського і поставити його фото «на всю обкладинку як частину вибачення».

Головний редактор «НВ» Віталій Сич так потім прокоментував візит переговорників: «Це найекзотичніший спосіб мирного врегулювання, який мені пропонували за 21 рік моєї журналістської роботи. Мені ніхто не погрожував з часів Януковича… Навіть тоді так тупо ніхто не погрожував. Хлопці переплутали рік і країну. Це Україна, 2018. А не Конго або Ірак 1990-х років».

Взагалі варто зазначити, що ставлення Пашинського до ЗМІ, які його критикують чи публікують розслідування, цивілізованим ніяк не назвеш. Замість того, аби вирішувати питання в усталеному юридичному порядку, депутат або відправляє до редакцій «перемовників» (як описано вище), або нацьковує поліцію. Буквально днями у Коростені стражі порядку несподівано викликали на допит усіх (!) журналістів місцевої газети «Патріот». Як повідомив адвокат Андрій Гожий, причина такого массового виклику – критична стаття про Пашинського. Той написав у заяву в поліцію, яка відкрила провадження за ст. 157 Кримінального кодексу України «Перешкоджання здійсненню виборчого права».

ДЕПУТАТСЬКЕ ЛОББІ

Ще одна схемаза участі Пашинського, про яку також розповіло «Новое время», – закупівля Міноборони України радіостанцій для ЗСУ в 2017 році. Продавця вибирали поміж двох компаній: ізраїльська компанія Elbit (один зі світових лідерів у цій галузі) або турецька Aselsan (скромний за всіма параметрами виробник). Досить несподівано для експертів, перемогла Aselsan, пропозиція якої виявилося лише на 1% дешевше, ніж Elbit. При цьому сам конкурс відбувався непрозоро та з численними неузгодженостями. Не врахували чиновники МО й той факт, що ізраїльтяни готові були передати Україні технології виробництва радіостанцій, а також розмістити в країні своє виробництво.

Тож Міноборони уклало контракт з Aselsan на 100 мільйонів доларів. Процес пішов. Аж тут несподівано з’ясувалося, що турецькі станції… занадто великі й не вміщаються у танки Т-64БВ, для яких, власне, їх закуповували. Отака ганьба!

А тим часом, ізраїльтяни провели власне розслідування, аби розібратися, чому Україна знехтувала їхньою продукцією. І виявилося, що закупку турецьких радіостанцій пролобіювали у вищих ешелонах влади – зокрема, одним із лобістів виявився Сергій Пашинський. Власне, депутат і не приховував своїх «симпатій», стверджуючи, що «турецькі станції набагато кращі за ізраїльські». А от чи безкорисливим було вподобання? Відповідь на це питання намагаються дати компетентні органи.

ПАШИНСЬКИЙ ТУТ, ПАШИНСЬКИЙ ТАМ

Третій епізод, який згадує «Новое время» і в якому фігурує прізвище «Пашинський», стосується вже не покупки, а продажу. У квітні 2017 року завод «Імпульс» (Шостка), що входить до концерну «Укроборонпром», продав кіпрському офшору PH Strategic Business Limited 109 пакетів детонаторів. Експорт – звісно, це дуже добре, це нові ринки і надходження валюти. Але річ у тім, що детонатори було реалізовано за значно заниженою ціною – всього 95 тисяч євро. Офшор незабаром перепродав товар сербській компанії Sloboda вже за ринковою ціною – 684 тисяч євро. Відчуваєте різницю! Ну, і фінальна крапка: проплати пройшли через латвійський банк ABLV, який в лютому 2018-го Мінфін США звинувачував у відмиванні грошей.

Отож, хто відмив на детонаторах різницю майже в 600 тисяч євро? «Новое время» не називає прізвищ корупціонерів. Але нагадує, що до поставок мав відношення син Пашинського – Антон, який на той момент вже два роки очолював відділ зовнішніх контрактів державної компанії «Спецтехноекспорт», що видає ліцензії на експорт озброєнь. Батько за сина, звісно, не відповідає. Але приклад Свинарчуків-Гладковських свідчить – сімейні клани грабують в Україні так само нахабно, як і «любі друзі», «куми», «однополчани» та інші.

ДЕПУТАТ-БІЗНЕСМЕН-РЕЙДЕР

Серйозні звинувачення журналу «Новое время»відразу отримали відгук компетентних органів. Директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник тоді ж, у квітні-2018, заявив на прес-конфренції, що бюро «фіксувало можливу корупцію у цьому питанні ще до виходу в ЗМІ розслідування на цю тему». І уточнив: «Кримінальне провадження відкрито. І проводиться розслідування. Але ми цю ситуацію бачили ще до статті і фактично співпав вихід цієї статті і реєстрація цього провадження».

Заява глави НАБУ потішила журналістів і борців з корупцією. Дивує лише, що за Пашинського не взялися раніше. Бо ЗМІ неодноразово згадували його в матеріалах про оборудки в оборонній галузі. Зокрема, повідомлялося про причетність депутата до закупівлі за завищеною ціною 100 воєнних медичних автомобілів у порошенкіської корпорації «Богдан» для Міноборони. Ці машини виявилися не лише неадекватно дорогими, але й дуже ненадійними, бо половина з них зламалася вже в перші дні експлуатації. Подейкують також, що Пашинський лобіював закупки для Міноборони і Національної гвардії бронеавтомобілів «Варта», які не відповідали необхідним для замовників критеріям і до того ж мали багато технічних вад.

Зазначимо, що прізвище Пашинського фігурувало не лише в аферах, пов’язаних з «оборонкою». Вперше його згадали в кримінальних хроніках ще 2002 року в зв’язку зі справою про масштабні розкрадання в банку «Україна». Ця фінустанова обанкротилася в 1999-му. Тоді Пашинський якраз очолював її дочірній Торговий дім «Україна», який заборгував банку близько 100 мільйонів доларів – величезні на той час гроші.

26 листопада 2002 року працівники Генеральної прокуратури України затримали Пашинського за підозрою в скоєнні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, 222 ч. 2 Кримінального кодексу (привласнення, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, шахрайство з фінансовими ресурсами повторно або таке, що завдало великої матеріальної шкоди). Втім, уже в лютому 2003 року Пашинського звільнили, а ще через рік (одразу після Помаранчевої революції) кримінальна справа була закрита.

Кажуть, що за свою свободу пан Сергій має дякувати високим покровителям. Спочатку його опікав непотопляємий у всі часи Віктор Медведчук, а потім Юлія Тимошенко, яка, пригадують, навіть особисто приїхала до Лук’янівського СІЗО, що забрати «підопічного». Начебто саме ЮВТ в 2005 році проштовхнула Пашинського в гендиректори державної компанії «Укррезерв», звідки, щоправда, його вже за пів року звільнили. Але Тимошенко «своїх не кидає», і згодом вона дала старт політичній кар’єрі Пашинського, включивши його в список БЮТ, у складі якого наш герой в 2006-му став депутатом. Відтоді він активно «поєднував» законотворчу і бізнесову діяльність. Якщо це, звісно, можна вважати бізнесом…

Пашинського також згадували у зв’язку з рейдерськими атаками на компанії «Турбоатом» (2007 рік), «Укртатнафта» (2008) і «Житомирські ласощі» (2010). Причому останній випадок призвів до серйозного міжнародного скандалу, бо начебто Пашинський і компанія «віджали» кондитерську фабрику в Житомирі у власника – громадянина США Ігоря Бойка.

Революція Гідності докорінно змінила Україну, але не Сергія Пашинського. Він перебіг з «Батьківщини» до «Народного фронту» (попередьо пересварившись з усіма партнерами), де у нього відкривалися ширші грошові перспективи. Експерти стверджують, що Пашинський був одним із учасників розкрадання і продажу конфіскованих нафтопродуктів із компаній скандального олігарха-втікача Сергія Курченка. Фірми з орбіти Пашинського та його бізнес-партнерів отримали паливо за заниженими цінами, а продали за ринковими. Лише у кількох епізодах (захоплення ресурсів на базах у Херсоні, Одесі і Василькові) збитки держави склали близько 250 мільйонів гривень. До речі, загальна вартість конфіскованих у Курченка нафтопродуктів – близько 1,5 мільярда гривень.

СТРІЛОК-НЕВДАХА

Перелік кримінальних справ Пашинського не обмежується лише економічною сферою. Він, як справжня людина-скандал, має «скелет у шафі» – конфлікт зі стріляниною, який може дорого обійтися політику.

31 грудня 2016 року дорожня сварка на Київщині між Сергієм Пашинським та жителем Васильківського району Василем Хімікусом завершилася пострілом депутат в ногу опонента. Пашинський стверджував, що застосував зброю для захисту себе і дружини, і ГПУ стала на його бік, закривши кримінальну справу.

Проте крапка у цій справі ще не поставлена. Адвокат пораненного – Олена Лешенко – повідомила на своїй сторінці у Facebook: «Європейський суд з прав людини комунікував до Кабміну справу «Хімікус проти України»… Кримінальне провадження вже було закрите генпрокуратурою, потерпілих у справі не виявилося. Постанова про закриття кримінального провадження була згодом скасована судом, але розслідування не те щоб не ведеться, воно тупо блокується. Речові докази в справі намагаються всіляко знищити…» Лешенко також відзначила, що справа розглядається у Євросуді за статями 2, 3 і 6 Конвенції з прав людини.

ВСЕ РІВНО БУДЕ «ДЕРИБАНИТИ»?

Ймовірна участь Пашинського у масштабних оборудках, звісно, не має «відображення» в декларації політика – порівняно з іншими «небожителями», його стати досить скромні. За 2018 рік він задекларува вдепутатську зарплату (345,8 тисяч гривень) і компенсацію (423 тисяч), два катери, два «Мерседеси», готівку (120 тисяч доларів і 90 тисяч євро), пару годинників, кілька картин… Квартирами чи маєтками Пашинський не володіє.

Зате його дружина – Руслана – справжня господиня. Окрім значних грошових сум і двох авто, вона є власницею величезного будинку в селі Хлепча Київської області (площею 1 020,6 кв.м), а також сімох земельних ділянок (загальна площа 13 370 кв. м). Орієнтовна вартість шикарної сільської садиби Пашинських – 20 мільйонів доларів. Вона дуже розкішна – на території є навіть штучне озеро з місточком і… церква!

«Сергій дуже тішиться своєю капличкою, – розказав нашому сайту на правах анонімності його колега-депутат, який побував у нього в гостях. – Він, мабуть, там відмолює гріхи… Але навряд чи це йому допоможе. Бо Сергій все рівно буде «дерибанити» – навіть, якщо йому, як казав Порошенко, відрубати руки…»

Источник: www.obozrevatel.com

Рекомендуем:

Загрузка...