Хід Оксаною Марченко: для чого дружина Медведчука пішла у політику?
Такого не очікували, але це сталося: колишня телеведуча, а нині блогерка і дружина голови політради «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука Оксана Марченко заявила про початок власної політичної кар’єри.
Для чого вона це робить? Якими можуть бути її перспективи? Та чи поглибив вступ Марченко в ОПЗЖ ідеологічне протистояння усередині цієї політсили?
Відповідь на ці запитання намагалося знайти Радіо Свобода.
«Ви змусили мене взяти політичну зброю, щоб стати поруч зі своїм чоловіком і йти до нашої спільної мети одним фронтом. Тепер замість одного Медведчука ви отримали ще й Марченко, яка не прагнула в політику. Ви не залишили мені вибору», – така заява колишньої телеведучої, а нині блогерки і дружини голови політради «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука Оксани Марченко у відповідь на запроваджені РНБО проти неї та її чоловіка санкції для багатьох стала несподіванкою.
Як розповів Радіо Свобода один із представників ідеологічного крила Медведчука у фракції ОПЗЖ, оточення Марченко стимулювало її до цього давно (особливо тоді, коли вона була на піку своєї популярності як телеведуча), однак її нинішня заява про похід у політику стала швидше спонтанним, ніж завчасно спланованим рішенням.
Сама Марченко вже встигла повідомити, що у складі ОПЗЖ буде займатись «захистом українського народу від зеленого свавілля і беззаконня» та «захищатиме всіх, хто не хоче бути жебраком на власній землі».
«Вона, мабуть, хотіла показати якусь свою жертовність, але коли дивишся на її ролик, то бачиш багату, забезпечену жінку, яка повністю відірвана від реальності України. У тому, як вона говорить, помітно, що вона повністю в російському наративі», – говорить політтехнолог Олексій Голобуцький.
Однак аудиторія YouTube-каналу Марченко на вищезгадане відеозвернення відреагувала доволі схвально, дякуючи їй за мужність та бажаючи їй успіху.
Дехто навіть писав, що готовий буде проголосувати за неї на виборах.
Чи може така віртуальна підтримка перетворитись на реальні голоси виборців?
Політтехнолог Олексій Голобуцький вважає, що ні.
«У Вакарчука було значно більше фанатів, але це не вилилось практично ні у що. Я вже не кажу про те, що всі підписники легко накручуються», – говорить він.
Родина Медведчука-Марченко справді раніше була помічена у ймовірній накрутці інтернет-аудиторій своїх сторінок. Так, наприклад:
Однак беручи до уваги навіть реальних фанатів, Марченко не варто розраховувати на їхню цілковиту підтримку на виборах, вважає соціопсихолог Вадим Васютинський.
«Якби вона на гребені своєї телевізійної слави спробувала себе у політиці, то, можливо, цей ефект і спрацював би з фанатами. Але зараз його вже немає. Можливо, до 10 відсотків тих, хто нею захоплювався, і проголосував би зараз за неї. Але не більше», – припускає він.
«Очевидно, що як телеперсонаж вона може щось додати до рейтингів ОПЗЖ, але я не думаю, що це буде якоюсь визначальною цифрою, – говорить вже професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань.–Тут все буде більше залежати, чи вдасться Медведчуку запустити нові телеканали. І якщо він зможе вирішити це питання доступу до масової аудиторії, тоді це буде мати значення».
Нині Медведчук справді намагається повернути свій медійний вплив, кажуть експерти: 18 лютого заборонена РНБО трійка телеканалів з його орбіти зареєструвала ТОВ зі 100 засновниками (кожен з них «скинувся» на створення ТОВ по одній гривні. Таким чином статутний капітал ТОВ «Медіахолдінг «Новини» – 100 гривень).
У відповідь на це у Міністерстві культури та інформаційної політики вже заявили, що «скільки нових ТОВок за 100 гривень не роби – суть не змінюється, а отже, й увага з боку держави до їхньої «діяльності».
Утім, і без лояльних до себе телеканалів Медведчуку все одно вдається, хоч і частково, але просувати потрібні собі меседжі. І допомагає йому у цьому саме Марченко, додають експерти.
«Парадокс в тому, що закрили «канали Медведчука», але я особисто бачив, як на одному з патріотичних каналів, де обговорювали Марченко, взяли і включили повністю її виступ. Тобто вона заявила про свій похід в політику саме для того, щоб привернути увагу ЗМІ та потенційних виборців ОПЗЖ. І певною мірою їй це вдалося: всі це обговорюють», – зазначив у коментарі Радіо Свобода професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань.
Яким політиком може бути Оксана Марченко?
Наразі спрогнозувати це доволі складно, говорить політична психологиня Світлана Чуніхіна.
«Того, що ми знаємо про Віктора Медведчука, достатньо, аби припустити його абсолютну нетерпимість до будь-яких імпровізаційних або спонтанних проявів з боку дружини, які могли б дати змогу кваліфіковано судити про її справжню особистість», – пояснює вона.
Загалом експертка вважає, що похід Марченко у політику є частиною загального тренду, коли дружини політиків починають власні політичні проєкти в момент обмеження їхніх чоловіків у свободі маневру.
«Це частково може пояснюватися тим, що пострадянські суспільства – суспільства зі зруйнованою довірою до формальних інститутів, де єдиним надійним зв’язком між людьми залишається родинний зв’язок. Частково йдеться про те, що сучасний світ дедалі більш схвально ставиться до жіночого лідерства, тому серед своїх родичів, які можуть «підхопити прапор», політики-чоловіки віддають перевагу саме дружинам», – говорить Чуніхіна.
На відміну від самого Віктора Медведчука, Оксана Марченко має набагато більше харизми, вважає соціальний психолог Вадим Васютинський, однак додає, що політичний образ її чоловіка буде все одно превалювати у цій ситуації.
«Думаю, що тут надто сильний флер Медведчука, який сам вельми непопулярний (хоча завжди пнувся до влади). Йому дуже сильно бракує харизми. В нього – антихаризма. І зрозуміло, що це на неї теж буде переходити», – пояснює Васютинський.
Водночас у ОПЗЖ багато хто вважає рішення Марченко піти в політику правильним. Ось які коментарі щодо неї різні представники фракції озвучили в розмові з Радіо Свобода:
- «Сильна, професійна, красива жінка, за яку відчуваєш гордість і повагу».
- «Присутність Марченко в рядах будь-якої політсили лише додасть їй краси і мудрості».
- «Вона людина впізнавана, і за підтримки партії у неї може бути успішне політичне майбутнє».
Чи може Оксана Марченко стати вагомою політичною фігурою?
Професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань вважає, що ні.
«Вона буде озвучувати те, що їй буде казати Медведчук. Я Оксану Марченко пам’ятаю ще під час виборчої президентської кампанії 1999 року, коли вона була ведучою на УТ-1 і озвучувала ту всю дезінформацію, яка виливалася тоді на головного суперника Кучми», – говорить він.
Однак інші опитані Радіо Свобода експерти назвали кілька умов, за яких Марченко мала би шанс стати для своїх потенційних виборців політичним авторитетом. Одна із них – посилення тиску на Медведчука з боку чинної влади.
«Якщо Марченко хоче зіграти роль опозиціонерки, то для цього ще потрібно, щоб Медведчук щонайменше сидів, тоді б можна її було так розкручувати. А так мені важко зрозуміти, на чому вони збираються грати в принципі (якщо збираються їй будувати політичну кар’єру.) Хоча якщо вона захоче по-справжньому вийти, я думаю, її дуже швидко зжеруть у тій же самій ніші, на яку вона буде претендувати», – резюмує політтехнолог Олексій Голобуцький.
Ще один варіант, який, за оцінками експертів, міг би зіграти Марченко на руку, – вона має стати обличчям ОПЗЖ.
«Вона могла б набути лідерського статусу в очах громадян на сьогоднішній день лише як лідер ОПЗЖ, але навряд чи хтось у партії від неї цього чекає. До того ж, там є, наприклад, Королевська, яка, очевидно, хотіла б претендувати на те саме і навряд чи поступиться своєю роллю», – вважає соціопсихолог Вадим Васютинський.
Але якщо комусь у ОПЗЖ наразі і довелося б поступатися перед Марченко своїми лідерськими позиціями, то це Юрію Бойку, якого «Опозиційна платформа – За життя» висувала кандидатом на минулих президентських виборах і якого соціологи нині розглядають як найбільш ймовірного кандидата від цієї політсили на наступних виборах президента.
Згідно з різними соціологічними дослідженнями, Бойку віддають від 17,1 до 19,9 відсотка голосів (це серед тих, хто визначився з вибором і має намір взяти участь у голосуванні).
Сам Бойко стверджує, що конкуренції з Марченко не боїться.
«Конкуренції бояться тільки ті, хто не впевнений в своїх силах. Конкуренція повинна бути всюди. Якщо не буде конкуренції, буде тихе болото. А ось якщо вона буде – буде завжди добре. Я не боюся», – сказав він у коментарі НВ.
Водночас, як розповів Радіо Свобода один із представників ідеологічного крила Медведчука у фракції ОПЗЖ, поки що тема політичного майбутнього Марченко у партії не обговорювалась, та й загалом, якщо Марченко захочуть зробити обличчям «Опозиційної платформи – За життя»чи кандидатом на наступних президентських виборах, то це станеться лише в результаті спільної домовленості на найвищому рівні в керівництві ОПЗЖ, до якого, окрім Віктора Медведчука, входять Вадим Рабінович, Юрій Бойко та Сергій Льовочкін.
Якщо ж гіпотетично уявити, що партія захоче висунути Марченко на президентські вибори, то чи можуть у такому разі стати на заваді накладені на неї санкції РНБО?
«Загалом законодавство не обмежує політичні права громадян через інститут санкцій. Тобто по суті санкції стосуються економічно-фінансової діяльності цих осіб або юридичних осіб, до засновників, власників, кінцевих бенефіціарів яких вони належать. Громадянські права, як, наприклад, право на пересування, активне чи пасивне виборче право самими санкціями не обмежується. Тому без вироку суду щодо обмежень інших видів прав жодних передумов для того, щоб певні особи не балотувались чи не брали участь у виборах як громадяни-виборці, немає», – пояснює голова громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська.
Чи може присутність Марченко в ОПЗЖ посилити ідеологічний поділ всередині цієї політсили?
Для того, щоб відповісти на це запитання, спершу треба пояснити, чому взагалі говорять про «розкол» в «Опозиційній платформі – За життя».
Справа у тім, що фракція ОПЗЖ у парламенті складається з двох так званих крил, одне з яких очолюють Сергій Льовочкін та Юрій Бойко, а інше – Віктор Медведчук та Вадим Рабінович (інколи виділяють також так звану «групу Вадима Столара», однак по факту вона є частиною групи Рабіновича-Медведчука), пояснюють фахівці.
Ідеологічні розбіжності вищезгаданих груп час від часу можна побачити навіть під час окремих голосувань.
«Те, що в них не партія, а «стая товарищей» – це факт. Там все дуже складно. Є таке відчуття, що частина ОПЗЖ взагалі радіє цим санкціям, які введені, і абсолютно не шкодує про Медведчука», – так ситуацію в «Опозиційній платформі – За життя» характеризує член «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко.
«Чи побачимо ми розкол в ОПЗЖ більший, ніж зараз? Думаю, що ні, бо поки що їм немає особливо чого ділити. А от ближче до виборів ситуація може змінитися», – вважає вже голова фракції «Голос» Ярослав Железняк.
У самій «Опозиційній платформі – За життя» теж переконують, що прихід Марченко у політику наразі відкритого посилення ідеологічного протистояння всередині фракції не спровокував. Про це Радіо Свобода зазначило одразу кілька співрозмовників в ОПЗЖ.
Чи може Марченко повторити успіх Зеленського?
На думку опитаних Радіо Свобода експертів, ні.
«Міркувати про те, як розвиватиметься кар’єра жінок, які наразі виконують роль «політичних аватарів» своїх чоловіків, поки зарано. Як і порівнювати їхні перспективи з перспективами тих політиків (чоловіків та жінок), які роками будували свої кар’єри самостійно», – вважає політична психологиня Світлана Чуніхіна.
«Порівнювати її із Зеленським взагалі не варто. Зеленський був непорівнюваною з нею телезіркою абсолютно. Він 20 років не вилазив з телевізора. У нього зовсім інший контекст, бо «95-й квартал» все ж таки був політизований. Тобто його участь у політиці не була зовсім штучною. А Марченко не пов’язана з цим абсолютно, крім чоловіка», – зауважує політтехнолог Олексій Голобуцький.
«Немає аж такого великого запиту саме на артистів. Був запит на справедливу людину, яка наведе порядок і покарає всіх корупціонерів. І тоді на це просто спрацював феномен фільму «Слуга народу». А просто віра в те, що Марченко, журналістка, телеведуча, вродлива жінка не є дуже сильною. Тому я не бачу в ній великих шансів», – пояснює соціопсихолог Вадим Васютинський.
Експерти також додають: нині в українському суспільстві є усвідомлення, що, крім чесності, порядності і справедливості, політик має бути ще й компетентним і ефективним.
А що думаєте про початок політичної кар’єри Оксани Марченко ви? Напишіть нам у коментарях.
