У РАДІ ХОЧУТЬ ВВЕСТИ СУТТЄВО ЗБІЛЬШЕНИЙ ПОДАТОК НА ПАЙ: ЩО КАЖУТЬ АВТОРИ І ЗА ЩО ЙОГО ТАК КРИТИКУЮТЬ

Більшість паїв належать пенсіонерам.

У Раді очікує розгляду законопроєкт №3131 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції”. У разі його ухвалення усі власники земельних ділянок (зокрема паїв), незалежно від того, отримують вони дохід від землі чи ні, повинні будуть щорічно сплачувати податок.

ТСН.ua розібрався, що це означатиме для власників землі, скільки доведеться платити, скільки отримає від цього держава та кому насправді це може бути вигідно.

За даними Податкової служби, в Україні станом на 2019 рік налічувалося 3,6 млн власників паїв, які володіють 16,4 млн га землі, а середній розмір паю становить 4,1 га. З усіх власників паїв – 2,3 млн осіб самі обробляють свої паї та 1,4 млн осіб паї здають в оренду. Водночас, за інформацією Держгеокадастру, близько 7 млн українців є власниками земельних паїв, з них 4,7 млн є одноосібниками (обробляють свої паї самостійно). Решта паїв здається в оренду агропідприємствам, які часто розраховуються з орендодавцями не грошима, а вирощеною продукцією. 

Скільки доведеться платити
Законопроєкт пропонує ввести “поставлене податкове зобов’язання”, що означатиме мінімальне податкове зобов’язання фізичної або юридичної особи-власника, постійного користувача, орендаря земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тобто, мінімальне податкове зобов’язання (сума податку) визначається для кожної земельної ділянки. А щодо власника/користувача визначається загальне поставлене податкове зобов’язання як сума зобов’язань по кожній земельній ділянці, яка йому належить чи якою він користується. 

Формула розрахунку поставленого податкового зобов’язання
ППЗ = НГО × S × 0,05 × М / 12,

де:

ППЗ – поставлене податкове зобов’язання;

НГО – нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки;

S – площа земельної ділянки, га;

М – кількість повних календарних місяців, протягом яких для такої земельної ділянки обчислюється поставлене податкове зобов’язання.

Так, наприклад, якщо у власника є 4 га паїв, які він здає в оренду приватному фермеру та отримує за це, як частіше за все і буває, не гроші, а продукцію, за рік він має сплатити державі приблизно 5000-6000 грн податку. Варто зазначити, що нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки у різних регіонах України різна.

Кому доведеться платити
Як пояснив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, к.е.н. Леонід Тулуш, податкове зобов’язання “застосовується до будь-яких земельних ділянок с/г призначення, а не лише до паїв. Тобто всі ділянки, на яких щось сіється, садиться, скошується (як у випадках із сіножатями) чи пасеться (як у випадку із пасовищами), незалежно від того, кому вони належать і як використовуються, будуть оподатковуватись.

Відповідно, якщо земельна ділянка с/г призначення будь-якого спрямування (навіть присадибна ділянка, тобто город при будинку) перевищуватиме 1 га, за неї слід буде сплачувати податок.

Економіст також додав, що на нарахування податку не впливають жодні фактори, як-то наявність форс-мажору (наприклад, знищення врожаю внаслідок посухи чи інших несприятливих кліматичних умов). Принаймні, в законопроєкті нічого з цього приводу не зазначається.

Що говорять автори законопроєкту
За словами ініціаторів законопроєкту, його метою є ліквідація тіньових відносин у сфері використання земель сільськогосподарського призначення, пов’язаних з приховуванням доходів від оренди землі та реалізації сільгосппродукції, ухиленням від оподаткування.

“Законопроєкт має на меті утворити умови для ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення та забезпечити рівно напружене оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами. Для цього пропонується встановити механізм оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб – власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який передбачає рівень сплати податків з доходу від використання таких земельних ділянок не нижче, ніж мінімальний розрахунковий податок (поставлене податкове зобов’язання). Це стимулюватиме їх до офіційного оформлення відносин оренди та праці, унеможливить приховування доходів від оренди та реалізації сільгосппродукції та ухилення їх від оподаткування, а також утворить рівні умови ведення бізнесу для всіх сільгосптоваровиробників”
йдеться у пояснювальний записці до документу.
Один із авторів, голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики, нардеп від “Слуги народу” Микола Сольський впевнений, що законопроєкт сприятиме виведенню з “тіні” паїв, які промислово обробляються, але за які не сплачуються податки. “Я однозначно за цей законопроєкт. Встановлюється мінімальне податкове зобов’язання, яке потрібно сплачувати в Україні з кожного гектару і, яке невелике, яке виведе з тіні 40% земель”, – переконаний нардеп.

Сольський запевняє, що цей законопроєкт не вб’є звичайних власників, які використовують землю для особистого користування, оскільки передбачається пільга до 1 га. Тобто, за його словами, податки будуть сплачувати лише ті, хто використовує землю у промислових масштабах і має дохід з цього, або ті, хто здають свої паї в оренду.

“По-перше, має передбачатися пільга до 1 га, по-друге  у нас пай середній 2,7-2,8 га. Скільки вам треба для особистого користування землі, щоб ви на рік собі виростили картоплі? Правда в іншому, що 80-90% цих земель де-юре не обробляються промислово, а де-факто обробляються промислово, а за них не платяться податки. А таких земель в країні біля 40% і ця статистика збільшується. У нас якихось 5-7 років тому назад таких земель було 10-20%”
пояснює голова Комітету з питань аграрної та земельної політики.
За його словами, цей законопроєкт має підтримку не лише серед народних обранців, але й серед місцевих громад та керівників ОТГ, оскільки ці податки йтимуть до місцевих бюджетів. За словами Сольського, за попередніми оцінками в рік це може принести загалом від 8 до 15 млрд грн. 

Варто зазначити, що головні критики законопроєкту наголошують, що новий податок не зачепить великий і середній агробізнес, оскільки, сукупні податки, які платять юрособи, включно з ПДВ, зазвичай складають понад 1500 грн в перерахунку з гектара і, згідно із законопроєктом № 3131 їм нічого додатково платити не доведеться.

Так, дійсно, за словами Сольського, ті, хто платить податки в “білу” сплачують сукупні податки більші. “Є аргументи критиків, що криза і цього не треба робити. Так давайте тоді, ніхто хай не платить. Так, буде несправедливо? Тоді хай або усі однаково платять або не платять. Такий собі аргумент. Найголовніше те, що 90% тих, до кого вони апелюють, а це одноосібники, вони не самостійно обробляють землю – вони здають її в оренду. У нас близько 16 млн га землі, з якої платиться податки  – це у 2018-2019 роках. А реально у одноосібників від 1 млн до 2 млн га”, – відповідає критикам один із авторів законопроєкту.

Що говорять експерти
Економіст Київської школи економіки Олег Нів’євський категорично не погоджується з думкою авторів законопроєкту і вважає, що це доволі небезпечна законодавча ініціатива. “Законопроєкт вдарить по одноосібниках, тобто по тих, хто самостійно працює на своїй землі, по самозайнятому населенню на землі. А вони вироблять понад 40% аграрного валового продукту, 60% виробляють підприємства”, – пояснює експерт.

Більше того, на його думку, не зовсім відповідають дійсності і підрахунки авторів законопроєкту щодо того, що 40% землі у нас у “тіні”.

“Підприємства оброблять біля 20 млн га, а фізичні особи біля 15 млн га. Автори законопроєкту і називають ці 15 млн га “тіньовими”. Це є маніпуляція, оскільки це не є “тіньова” земля. Оскільки у законодавстві є така категорія, як особисті селянські господарства, це ті, хто отримав до 2 га землі і може на них працювати і не сплачувати податок від доходів, який отримує. Якщо він має надлишки, він може їх спокійно реалізовувати і ніхто його не буде оподатковувати. Це те, що дозволено законодавством. Таких у нас біля 7 млн га земель і таких господарств до 4 млн. А у нас стверджується, що те, що дозволено законом є “тіньовим”. Юридичний казус. Так точно не може бути”
говорить Олег Нів’євський.
Економіст також не погоджується і з тим, що великі підприємства платять великі податки, а малі фермери або одноосібники (домогосподарства) не платять взагалі або платять набагато менше. Але прибутки агрофірм в Україні, за словами експерта, по факту також фактично не оподатковуються, а фізичні особи платять не менше.

“У законопроєкті пропонується система взаємозаліку, тобто усі податки, які агрофірми сплачують (ПДФО, ЄСВ, військовий збір) перевищують мінімальне податкове зобов’язання, а значить вони його сплачувати не будуть. Агрофірми сплачують фактично тільки єдиний податок/податок на прибуток. Але з єдиним податком 4-ої групи цікава річ. Для тих, хто користується ним (а це переважна кількість агрофірм – від фермерських господарств до агрохолдингів), – це фіксований податок, до 1% від нормативно-грошової оцінки (НГО), або в середньому близько 10 дол. США на га. По-перше, це небагато порівняно із податком на прибуток, який мали б вони сплачувати, якби були на загальній системі оподаткування. А по-друге, цей податок замінює податок на землю та податок на прибуток. А оскільки податок на землю складає до 1% від НГО, то можна з натяжкою сказати, що прибутки агрофірм по факту взагалі не оподатковуються”, – додає Олег Нів’євський.

Завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, к.е.н. Леонід Тулуш також вважає, що законопроєкт підготовлений виключно в інтересах великого агробізнесу, оскільки після ухвалення законопроєкту “велике сільгосппідприємство не буде сплачувати жодної копійки додаткових податків”.

“Суть законопроєкту – збільшення податкового навантаження на представників дрібного аграрного бізнесу, доведення його до рівня, характерного для агрохолдингів. Очевидно, що у разі встановлення ППЗ на кожний гектар с/г угідь, дрібні товаровиробники будуть змушені відмовитись від використання таких обтяжених земельних ділянок і віддати їх в користування агрохолдингам. Останні будуть у виграші, адже в останні роки мають проблеми із певним розмиванням земельного банку – внаслідок бажання все більшої кількості власників паїв господарювати на належних їм земельних ділянках самостійно, а не передавати їх в оренду агрохолдингам. Тому вигоду представників великого агробізнесу буде полягати в тому, що з’являться доступні можливості поповнення земельного банку, що раніше потребувало значних зусиль”
говорить експерт.
Він зазначає, що законопроєкт передбачає фактично ліквідацію малого фермерства в Україні, який матиме вкрай негативні наслідки для розвитку аграрного сектору економіки та сільських територій. “Фактично, “благими намірами” в Україні “вбивають” малого фермера – основу сільських територій. Це при тому, що, за словами президента України, в центрі земельної, як і загалом аграрної, реформи повинно стояти саме мале фермерство. Натомість виходить, що з високих трибун чуємо про підтримку малого фермерства, при цьому законодавчими ініціативами всіляко намагаємось позбутись цього явища в Україні”, – вважає Леонід Тулуш.

Він додає, що запровадження податку на будь-які земельні ділянки с/г призначення площею понад 1 га означатиме різке та необґрунтоване зростання у 10-15 разів податкового навантаження на найменш захищені верстви населення, яким наявність відповідних ділянок дозволяє фактично “виживати” в нинішніх складних економічних умовах. “Відповідно, ця категорія землевласників буде робити все можливе, щоб позбутися – віддати в оренду, в перспективі і продати – надмірно обтяжені податком земельні ділянки – чого, зрештою, й домагаються ініціатори законопроєкту в угоду великому бізнесу”, – говорить експерт.

Він також скептично оцінює і перспективу детінізації землі, про що заявляють автори цього проєкту закону. 

“Питання детінізації не можна вирішити лише методом “батога” – це вже перевірено світовим досвідом. Тому ми відносимось скептично до того, що за допомогою лише примусу можна побороти тінь у сфері с/г виробництва. На нашу думку, внаслідок реалізації такого непродуманого підходу обсяги тіньової діяльності якщо й зменшаться, то несуттєво. Відразу після реалізації даної ініціативи слід очікувати появу схем – як можна обійти відповідні обмеження. Повинен бути присутній і “пряник” – певне стимулювання, щоб у суб’єкта, який здійснює діяльність “в тіні”, з’явилось бажання “оббілитись”.
переконаний кандидат економічних наук.
Натомість генеральний директор ГО “Українська аграрна конфедерація” Павло Коваль, який представляє агробізнес, вважає, що мета законопроєкту світла, але його імплементація може не вирішити проблему детінізації землі. “Мета цього законопроєкту світла – виводити з тіньового обороту землю. Інше питання –  його імплементація, чи вирішить цей законопроєкт у його кінцевій редакції цю проблему? По-перше, голосувати будуть депутати, а у нас восени вибори і риторика буде змінюватися відповідно до цього. Так, дійсно це стосується жителів сіл і власників паїв, які були розпайовані. Але їх настільки багато і якщо дискусія буде більш відкрита. Крім того, 60-65% власників паїв – це люди пенсійного віку. І ні у кого таке питання не виникало, що це могла бути соціальна домовленість. Ми вам платимо меншу пенсію, але натомість не будемо оподатковувати землю”, – говорить гендиректор “Української аграрної конфедерації”.

На думку Коваля, законопроєкт не вирішить проблему детінізації землі, а боротиметься лише з наслідками, оскільки для багатьох розмір податків буде перевищувати їхні доходи і вони будуть змушені залишатися “в тіні”, а ті, хто сплачував в “білу”, будуть і надалі продовжувати це робити.

“Я не впевнений, що усе може вирішити законопроєкт 3131, але найгірше те, що ми не проаналізували, чому є тіньовий оборот, де береться економічне підґрунтя для його реалізації, де береться грошова аса для реалізації і чому частина аграріїв хоче сховатися в “тіні”. Може податки неадекватні. Податкова система – це економічна конституція. Якщо вона сприяє економічному розвитку і якщо підприємець готовий сплачувати, масштабуватися, інвестувати і розвиватися, значить податкова система адекватна, якщо це не так – то вона неадекватна”
вважає експерт.
Очільник “Української аграрної конфедерації” також сказав, що податки мають сплачувати усі і законопроєкт також дає можливості власникам землі, але наскільки вони будуть дієвими, поки оцінити важко. “Для тих фермерів, навіть малих, які працювали у “білу”, – це негативно не вплине. Більше того, ті, хто обробляють до 2 га землі, не повинні реєструвати себе як підприємці і сплачувати інші податки, окрім на землю. І тут починають звинувачувати середній і великий агробізнес, що ніби він змушує селян продавати землю. Але це не так. Цей законопроєкт має інші сценарії. Якщо ви обробляєте понад 2 га землі, оформлюйте ФОП і сплачуйте податки. І ще варіант – оформити фермерське господарство і працювати на 4-й групі спрощеного оподаткування, на якій працюють фермери. Але наскільки ці варіанти будуть збалансовані цим законопроєктом – це велике питання”, – говорить Павло Коваль.

Варто зазначити, у процесі підготовки матеріалу стало відомо, що Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики вже вніс певні корективи у новий законопроєкт тепер вже 3131-д, але на сайті Ради цього законопроєкту поки що немає. 

Нагадаємо:

Верховна Рада на позачерговому засіданні, яке затягнулося аж до ночі проти 31 березня, ухвалила у другому читанні та в цілому депутатський законопроєкт 2178-10, який запроваджуватиме ринок землі в Україні. Законопроєкт після розгляду всіх правок підтримали 259 нардепів. 
Передбачається, що ринок землі запрацює від 1 липня 2021 року. Саме тоді буде скасований мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення.
Законопроєкт також чітко внормовує перелік тих, хто може набувати права власності на землю – громадяни України, територіальні громади, держава, юридичні особи України та іноземні громадяни і особи без громадянства у разі набуття в порядку спадкування та обов’язком відчужити ділянку протягом року.