Безкоштовний клаптик землі для кожного: як отримати свої 2 гектари
Безкоштовна земля — кожному українцю. Це не акція і не жарт, а майже двадцятирічне законне право. Щоправда, користувались ним дотепер лише одиниці.
Майже двадцятирічне законне право кожного українця — безкоштовний клаптик землі. Щоправда, користувались ним дотепер лише одиниці. Але зараз, коли українською землею офіційно дозволили торгувати, всі раптом усвідомили, який актив лежить просто під ногами.
Від 2002 року, тобто моменту ухвалення Земельного кодексу, кожен з нас має повне право на свої 2-ва гектари сільськогосподарської землі. Причому абсолютно безкоштовно! Наша Іра Прокоф’єва пішла подивитись, а де ж її гектари! Щоб розказати вам: чи це ще реально?
То як отримати свої 2 гектари, та хто і яку землю може тепер скуповувати.
Кожен власник ось такого документа має право на 5 безкоштовних ділянок від держави — під садівництво, фермерство, будівництво, під дачу і навіть під гараж.
Та головне, чи не розкуплять всю землю тепер. Коли у країні вже 4-й день дозволено продаж чорноземів. Принаймні таке питання ми не раз чули цього тижня. Тож вирішили перевірити, чи не продає хтось уже і наші гектари і по можливості їх перехопити.
У теорії все має дуже простий вигляд. Крок перший: потрібно визначитись, де саме ви хочете отримати свої два гектари. Робити це маєте самотужки на публічній кадастровій карті, вона є у вільному доступі.
Ця кропітка справа розтягується на години. Адже розшукати вільний клаптик на всіяній блакитними позначками карті — не так вже й просто. Фактично кожен метр землі вже кимось зайнятий.
І це головна відповідь на запитання: чи не є відкриття ринку землі загрозою для ваших законних гектрарів. Те, що дозволили продавати в країні, перш за все стосується уже розподіленої між селянами землі. Офіційно. Неофіційно це робили давно.
Купити землю зможуть лише фізичні особи, не фірми, а тим паче агрохолдинги. Та й то не більше ста гектарів в одні руки. І ще один важливий момент: йдеться лише про людські паї. Комунальні та державні землі продавати заборонено.
Все що я можу — написати заяву на приватизацію, підклавши роздруковане фото з карти. І чекати. Місцеві депутати мають дати вам дозвіл. Наступний крок — до землевпорядника, який розробить технічну документацію. Тобто визначить межі ділянки, присвоїть цільове призначення і дасть кадастровий номер. Четвертий крок — затвердження документів тією ж місцевою радою. І це все — десь півроку біганини. Утім виходить, що омріяні 2 гектари таки доступні.
Як така прекрасна теорія розбивається на практиці, добре знають вони — мешканець Одещини Іван Кушніренко та його столичний адвокат Геннадій Сергієнко за свої 2 гектари б’ються в судах.
Утім питання справедливості таки зависає в повітрі. Під час створення держави Україна кожен громадяни в ній отримав рівні права — серед них і ті два безкоштовні гектари. І це означає, що ти маєш право їх обробляти, або віддати іншому — продати і отримать гроші. Але так виходить, що одні цим правом скористалися, а іншим, здається, нічого не світить.
Зараз найдешевший гектар коштує 23 тисячі гривень. За менше продавати заборонено. Контролюватиме усі земельні операції нотаріус. І процес геть нешвидкий — близько півтора місяця на одну угоду по одному паю. Тож зрозуміло, перший офіційний продаж пайової землі навіть теоретично можливий лиш у серпні. Ціна буде зростати, ажіотаж теж, а шанси отримати свій безкоштовний клаптик десь у чужій громаді — невпинно падати. І це ще вступили в гру юридичні особи. Їм купувати можна буде лише від 2024 року.
