Вы здесь

«А танки добудете в бою»: як Україна торгує зброєю, поки хлопці гинуть на передовій

В кінці вересня прес-секретар Amnesty International Марія Гур’єва заявила, що Україна поставляє велику кількість зброї у Судан.

«Якщо ви зайдете на сайт Державної служби експортного контролю України, то побачите, що з 2014 року Україна продала в Південний Судан 830 легких і 62 важкі кулемети. У 2015-му туди було продано п’ять бойових вертольотів, у 2016 році Україна продала в Судан 170 легких і 78 важких кулеметів», — зазначила Гур’єва.

З ким торгує зброєю Україна, поки на сході практично щодня гинуть кращі її сини, розслідував «Знай.ua».

Чи то так, чи то ні

Заява Марії Гур’євої викликала чималий резонанс у суспільстві. Адже поки країна вже четвертий рік перебуває в стані чи то конфлікту, чи то війни і просить зброю в інших країн однією рукою, виходить, що другою продає свою власну зброю.

Тим не менш, Amnesty International стверджує, що українська фірма продавала стрілецьку зброю в Південний Судан, а це заборонено. Наступного дня вже інша міжнародна організація OCCRP звинуватила Україну в посередництві в поставках зброї з ЄС в окремі країни Південної Африки, Близького Сходу та Азії.

Держслужба експортного контролю відразу ж відзвітувала: «Південний Судан є членом ООН і визнаний Україною, Рада Безпеки ООН не ввела повну заборону на поставки зброї в цю країну. У той же час встановлено, що «Укрінмаш» не здійснював ніяких поставок зброї до Південного Судану, відповідних дозвільних документів Держекспортконтроль з цією метою зазначеній українській компанії не видавав».

Ключове слово тут — не видавав. Але на сайті Держслужби експортного контролю в розділі: «Інформація про обсяги міжнародних передач окремих категорій озброєнь, здійснених Україною у 2015 році», зазначена Amnesty International бойова техніка таки присутня.

Хто дав дозвіл і хто продав у 2015 році в Судан військову техніку — так і залишилося незрозумілим.

І хоча влада то запевняє, що має право на продаж зброї, то потім каже, що контракт так і не був виконаний — інформацію про вже здійснені продажі зброї навіть не спромоглися зняти з офіційного сайту Держекспортконтролю.

Відзвітували в Держслужбі експортного контролю і з приводу другої заяви про посередництво в поставках зброї.

«Що стосується діяльності приватного підприємства «Техімпекс», то вона укладається в рамки законного бізнесу. Вироблена вказаною компанією продукція, в тому числі з використанням імпортованих комплектуючих, в 2014-2016 рр. поставлялася в Ефіопію, ОАЕ, Чад та Уганду, так як немає  обмежень з боку ООН і Євросоюзу. Згідно з міжнародним звітом, інші країни, в т. ч. європейські, також здійснюють на регулярній основі поставки озброєнь в ці країни», — зазначено в офіційній відповіді.

Українська зброя проти мирних жителів

Конфлікт у Південному Судані почався в 2013 році. Міжнародні організації класифікували його, як міжетнічний конфлікт племінних союзів нуер і дінка.

16 грудня 2013 року президент Південного Судану Салва Кіір заявив про запобігання військовому перевороту, нібито влаштованому його політичним опонентом. Міністр закордонних справ Південного Судану Барнаба Маріал Бенджамін додав, що переворот намагалися організувати офіцери і політики, незадоволені ситуацією в державі. З тих пір протистояння в країні тривають.

Участь української державної компанії в поставках зброї до Південного Судану суперечить Договору про торгівлю зброєю, підписаному Україною.

«Поки Рада Безпеки ООН не ввела повне і всеосяжне ембарго на торгівлю зброєю з Південним Суданом, Україна повинна дотримуватися задекларованої нею політики щодо забезпечення регіональної та міжнародної безпеки і стабільності. Країна має повністю припинити поставки зброї і надання будь-якої матеріально-технічної допомоги Південному Судану, включаючи обладнання, його обслуговування і навчання», — сказано в звіті Amnesty International.

Як відзначають експерти організації — зброю з України використовують у Південному Судані для вбивства мирних жителів.

«В Україні кілька компаній мають дозвіл на експорт озброєнь. Існує 6 компаній спецімпортерів, уповноважених урядом на торгівлю зброєю і товарами подвійного призначення. Тобто в Україні 6 компаній-спецекспортерів, які можуть займатися тим самим, що і «Укрінмаш». Я уповноважений говорити за ту компанію, яку очолюю, і ми дійсно підтверджуємо, що в 2014 році компанія «Укрінмаш» не постачала зброї в Судан», — заявив глава ДП «Укрінмаш» Сергій Слюсаренко.
А це означає, що коло підозрюваних звузилося.

Україна — потужний експортер

Як видно з інформації з сайту Держекспортконтролю, не тільки в Південний Судан Україна поставляла озброєння. Свого часу, виявляється, ми успішно закріпили позиції на ринку експорту озброєнь. Покупці —  Китай, Індія, Саудівська Аравія, Казахстан, Азербайджан, Пакистан, Алжир, Єгипет, Ангола, Нігерія, Замбія, Ефіопія.

За даними Стокгольмського інституту вивчення проблем миру (SIPRI), Україна займає 2,6% світового ринку зброї. На початку цього року президент Петро Порошенко під час засідання Ради національної безпеки і оборони (РНБО) наголосив на необхідності збільшення експорту української зброї власного виробництва та розробки програми оновлення виробничого фонду оборонних підприємств.

«Ми повинні підтримати зростаючий попит на українську зброю власного виробництва. Підкреслюю, що ми не розпродуємо, на відміну від деяких попередніх горе-міністрів оборони і тих, хто приймав відповідні рішення. Ми на сьогоднішній день твердо і переконливо завойовуємо ринок видами озброєння, які виробляються в Україні», — заявив глава держави на початку року.

У доповіді Стокгольмського інституту дослідження проблем миру зазначено, що в 2016 році Україна експортувала в Росію військових товарів на суму 169 мільйонів доларів. Так само за минулий рік обсяги поставок у РФ виросли на 72% і стали більше, ніж за часів президентства Віктора Януковича. Головним партнером Росії в Україні є підприємство «Мотор Січ», яке поставляє двигуни АІ-222 для російської авіації.

За підсумками 2015 року «Укроборонпром» зайняв 81-у позицію в щорічному рейтингу Топ-100 світових оборонних компаній Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI).

Скандали з торгівлею зброєю з Суданом і не тільки траплялися й раніше. У 2004 році велику кількість літаків «Антонов», військової техніки українського виробництва було продано в Судан (через Британію та Ірландію). У 2007-2009 рр. Україну звинувачували в поставках танків через сусідню Кенію (судно «Фаїна», захоплене сомалійськими піратами, перевозило близько 30 Т-72, ​​гранатомети і зенітні установки).

Всі пам’ятають, як на початку нульових Київ з легкої руки екс-майора держохорони Миколи Мельниченка був звинувачений у торгівлі системами радіолокації  «Кольчуга« із санкційним Іраком.
У 2014-му Україна посідала 10-е місце серед найбільших експортерів зброї у світі. А її контрагентом, незважаючи на заборону президента, стала Росія.

Оплот на експорт

Цього літа в Таїланд прибула п’ята партія нових українських бойових танків «Оплот-Т« у складі п’яти машин, побудованих на потужностях Харківського заводу ім. Малишева в рамках укладеного 2011 року контракту обсягом понад 240 мільйонів доларів.

Бойову машину, найсучасніший український танк «Оплот» розробили ще в 2008 році, а в 2013-му поставили на потік. Сам по собі танк є продовженням серії глибокої модернізації радянського танка Т-80 і розробленого на його базі Т-84. 

Так, «Оплот» сьогодні експортується до багатьох країн світу, але відсутній у Збройних Силах України, він досі не представлений в АТО. Вдумайтеся на хвилину: жодного танка українського виробництва держава не надала своїй армії, яка воює. Але на експорт — інша справа…

«Танк «Оплот» є конкурентом китайському VT-4, особливо по параметрах двигуна. Тому що у китайців немає двигуна під свої танки. Але експортні контракти повинні виконуватися в термін. Інакше відразу починають з’являтися китайські чи російські конкуренти або в форматі публікацій, або в форматі заяв. Нам потрібно надійно забезпечувати терміни виконання контрактів, а якщо ми будемо ігнорувати такі речі, то втрачатимемо позиції», — підкреслив військовий експерт Сергій Згурець.

Тут, як то кажуть — війна війною, а обід за розкладом. Тобто, не обід, а торгівля. І як тут не згадати тисячі синів України, які склали свої голови в боротьбі з агресором, — беззбройних, неодягнених, голодних, зібраних похапцем односельцями і волонтерами, яким горе-генерали кричали під обстрілами: «Броники добудете собі в бою…»

Джерело: https://znaj.ua/

Рекомендуем:

Оставить комментарий